Інтерв'ю

Суворий сибіряк Петро Зайченко

Петр Зайченко – известный советский и российский актер, исполнивший более 50 ролей в кинофильмах. Среди них: «Такси блюз», «Крестоносец» Михаила Туманишвили, «Русский бунт» Александра Прошкина, «Тарас Бульба», «Волкодав», сериал «Дальнобойщики».
Читати повністю   Всі інтерв'ю
Підписка на розсилку

Інтерв'ю

Суворий сибіряк Петро Зайченко

Петро Зайченко – відомий радянський та російський актор, який виконав понад 50 ролей у кінофільмах. Серед них: «Таксі блюз», «Хрестоносець» Михайла Туманішвілі, «Російський бунт» Олександра Прошкіна, «Тарас Бульба», «Вовкодав», серіал «Дальнобійники». На ІІІ Київський міжнародний кінофестиваль Зайченко приїхав із фільмом «Сибір. Монамур», у якому він зіграв головну роль.
Люк Бессон представляє…
«Я привіз у Київ рекламу. На плакатах написано: «Люк Бессон представляє фільм Слави Росса «Сибір. Монамур»». Що це означає? Це значить, що ми у 2008 році знімали кіно у Сибіру. Проте у 2008 році в Росії наступила криза. І ми зупинилися: загрожувала пролонгація. Тоді Слава Росс змонтував те, що встигли відзняти, і поїхав до Франції. Там став показувати матеріали, аби зацікавити продюсерів. І продюсери, зокрема Люк Бессон, зацікавилися цим. Вони позитивно віднеслися до нашого задуму, сценарію, до режисера Слави Росса. Французи нам допомогли, і у 2009 році ми закінчили роботу над фільмом. А тепер вони зауважили, що спочатку прокат повинен відбутися у Франції, а вже потім у Росії. У кінокартини «Сибір. Монамур» уже 17 призів, із них – чотири особисто моїх. Я дуже радий, що під час показу на Софійській площі було повно глядачів. Люди сиділи до  закінчення фільму, потім багато з них підходили і дякували».
Сибір, монамур
««Сибір. Монамур» знімали у Красноярському краю, там, де гори Саяни, ріка Мана, якою я плавав взимку у мороз. Режисер Слава Росс – родом із Новосибірська. Він – гарний хлопець. Був ведучим актором, грав Ромео, і лише згодом став режисером. Ще один сибіряк із театру «Червоний факел» грав у нашому фільмі дядю Юру, котрого з’їли собаки. Дядя Юра – це Сергій Новиков. Він дуже досвідчений актор: переграв усього Шекспіра, Чехова, а ось у кіно знімався вперше. Звягінцев також закінчив Новосибірське училище».
Брат Ступка
«Незабаром, 7 жовтня, буде відзначатися ювілей Богдана Ступки. Саме у жовтні ми з ним у Сімферополі знімалися у фільмі «Дім». Цю стрічку привіз до Києва Олег Погодін – режисер та автор сценарію. У цій картині ми зі Ступкою граємо братів. Богдан Сильвестрович мені дуже припав до душі, ми так здружилися. Це надзвичайно розумна, цікава людина. Богдан Сильвестрович навчав мене мови. Ми познайомилися ще на зйомках «Тараса Бульби». Він сказав: «Я думав, приїхав Петро Зайченко, ми розмовляти будемо! А він нічого не знає, він у мене питає, що таке перукарня!». Я відповідаю: «Богдан Сильвестрович, у меня в роду никто не говорил никогда ни по-украински, ни даже на суржике». Та знаю інше: я його навчав співати пісень донських козаків. Адже Дон, Волгоградська область – це і є моєю батьківщиною.
Зі Ступкою я намагаюся розмовляти українською. Ось приїхав, зателефонував йому і привітався так: «Хай живуть москалі!» Він відповів: «Хай живуть!» У нас склалися досить щирі відносини. Богдан Сильвестрович по-справжньому, глибоко осів в українській культурі, в українській літературі; він мені багато чого розповідав. А я – любитель – і частково професіонал – російської літератури. Адже 25 років пропрацював декламатором. У мене були сольні виступи: Лев Толстой, Сергій Єсенін, Олександр Пушкін, Віктор Астафьєв, Євгеній Носов…»
 Про журі
« Я вважаю, що цьогорічний склад журі є дуже хорошим. Мене впізнали Маттіас Ліндблум, голова журі Анджело Іаконо. Ми постійно жартували… Я люблю жартувати, хоча ролі мені дістаються суворі (сміється). Анджело – чудовий чоловік, розумний. Григорій Гладій – він мені майже родина. Наталія Коляканова – моя партнерка по фільму «Таксі блюз» - була кращою партнеркою Гладія у Москві».
Про творчі плани
«Зараз, повернувшись із Києва до Москви, я буду закінчувати 64 серії «Девичьей охоты». Це серіал, у якому в мене досить значна роль. Він знімається для українського каналу.
Довідка КМКФ
Петро Петрович Зайченко - радянський та російський актор театру і кіно, Заслужений  артист Росії (1998). Його робота у картині «Таксі блюз» Павла Лугіна – була високо відзначена як кінокритиками, так і мільйонами глядачів. Фільм мав величезний успіх на Каннському фестивалі 1990 року, отримав приз за кращу режисуру. Безумовно, це сприяло популярності актора не лише на батьківщині, а й за кордоном. 
Своєрідну манеру актора «вдруковувати у плівку свою душу» помітив у «Таксі блюз» і належним чином поцінував іспанський режисер Енріке Габріель, відразу запропонувавши актору головну роль в іспано-франко-бельгійському фільмі «Крапачук». За цю роль він був відзначений призом «За кращу чоловічу роль» на міжнародному кінофестивалі в Іспанії.

Інші інтерв'ю

  • Михайло Іллєнко: «Україні потрібен герой»

    Михайло Іллєнко – молодший із трьох братів Іллєнків, на яких тримається левова частка української класики кіно. 
    Читати повністю
  • Вадим Храпачов: «Композитор – як актор»

    Вадим Храпачов уже протягом 38 років створює настрій кіно. Він написав музику до 95 фільмів різних жанрів.
    Читати повністю

Коментарі:


Текст повідомлення*
Захист від автоматичних повідомлень