Спогади про творчу зустріч з Отаром Іоселіані

Фестиваль пройшов, а спогади залишились. Пропонуємо згадати цікаву, наповнену крутим характером зустріч з Отаром Іоселіані:

- Кінематограф - огидна, важка та бридка професія. У ній працюють люди, які нічого не знають. Навіть книжок не читають.

Я емігрував до Франції через те, що кінематограф у Радянському Союзі для мене закрився. У Франції одразу натрапив на пристойних людей. Коли знаєте, що саме хочете зробити, вам чомусь вірять. І мені повірили.

Масовий глядач - наша спільна біда. Він вихований зусиллями хамського, голлівудського кінематографу.

Якщо не можу знайти актора на роль, граю її сам. Знімати Богдана Ступку в "Шантрапі" не хотів. Вважав, що нічого доброго з цього не вийде - він же зірка, буде викаблучуватися. Потім ми з ним зустрілися, подивилися один одному в очі, випили по чарочці, і я зрозумів, що Ступка - той, хто мені потрібен.

Нас стали називати авторським кіно. Слово "авторський" вимовляється презирливо. Але іншого кінематографа немає на світі - він весь авторський. Нещодавно один із російських режисерів казав, що авторський кінематограф називається "артхаус". Що це означає "артхауз"? Перекладіть мені, чорт забирай!

Екранізовувати тексти Булгакова чи Гоголя - злочин. Гоголь - не ваш співавтор, він -  людина, яка повідомила світу те, що хотіла, і нікому не дозволено його спотворювати. Особливо в кінематографі.

Сергій Бондарчук екранізував "Війну і мир" Толстого. Мій батько (Давид Іоселіані, офіцер царської армії. - "Країна"), подивившись цю стрічку, сказав: "Який жах! Князь Болконський ходить, як лакей!".

Особливість мистецтва - викреслювати все погано написане, а у випадку з кінематографом - погано зняте. Робота над фільмом - важка собача робота. Я знімаю вдвічі більше, ніж треба. Постійно помиляюся. Це щось на зразок роботи над рукописом - пишеш багато, а потім приводиш усе до ладу. Тільки коштує дорожче, бо зйомки дуже дорогі.

Отар ІОСЕЛІАНІ, 76 років, кінорежисер
1965-го закінчив закінчив режисерський факультет ВДІКу, майстерню Олександра Довженка. За дебютну стрічку "Листопад" 1966 року отримав приз на Каннському фестивалі. 1982-го через радянську цензуру емігрував до Франції. 1984 року вийшов фільм "Фаворити Місяця", який журі Венеційського кінофестивалю нагородило спеціальним призом. 2006-го повернувся до Грузії, але картини знімає у Франції. Голова журі основної конкурсної програми Київського міжнародного кінофестивалю.